В центре внимания:

Орест Дейчаківський: «Україна не має у світі кращого приятеля, ніж Америка»

Орест Дейчаківський: «Україна не має у світі кращого приятеля, ніж Америка»

Конґрес США майже одностайно прийняв без перебільшення історичний законопроект H. R. 3364 «Протидія супротивникам Америки шляхом санкцій». Президент Трамп його підписав. Про це, а також наслідки розслідування втручання РФ в американські вибори, розповів Орест Дейчаківський, колишній політичний радник Гельсінської комісії США, а зараз незалежний експерт, котрий має 35-річний досвід роботи в Конґресі та є впливовим представником української діаспори у Вашинґтоні.
— Пане Оресте, спочатку про Україну. Вона часто стала фігурувати в законодавчих ініціативах Конґресу. Так було завжди, чи лише після початку аґресії Російської Федерації (РФ)?
— З 1980-х років, коли я почав працювати в Гельсінській комісії, й до набуття незалежності, Україна в американському політичному світі й особливо в адміністрації була до певної міри «терра інкогніта». Вона розглядалась як колонія Радянського Союзу, і навіть Державний департамент намагався особливо не вникати, хоча час від часу й звертав увагу на порушення прав людини. Але ідею вільної України надзвичайно відстоювала українська діаспора й її друзі в Конґресі, особливо в Гельсінській комісії. Наприклад, тоді була актуальною підтримка з боку США Української греко-католицької церкви (УГКЦ), яка на той час була нелегальною та піддавалася репресіям, а також Української автокефальної православної церкви. Приймалися резолюції, заяви, проводилися слухання, висловлювалася критична позиція на зустрічах із радянськими чиновниками. Такий був тиск. Коли ж почалася «гласність» і «перебудова», багато питань було знято. Тоді була випущена велика кількість політв’язнів, легалізована УГКЦ, відбулися й інші зміни.
Я був долучений до написання резолюції в Конґресі 1991 року, яка закликала Америку визнати незалежність України та почати надавати допомогу. Зараз, можливо, це не виглядає чимось важливим, але на той час це було надзвичайним кроком із боку США. Держдепу це не дуже подобалося, але Палата представників і Сенат зробили свою справу. Це означає, що Конґрес не лише впродовж останніх трьох років війни підтримує Україну, це відбувалося навіть у період до її незалежності, багато в чому завдячуючи українській громаді.
Після набуття Україною незалежності все змінилося кардинально. Тепер Україна має справді багато друзів і підтримку як у Конґресі й адміністрації, так і в експертних установах, в неурядовому секторі. 2014-го Конґрес упродовж восьми місяців прийняв одразу два закони по одній державі — Україні. Це був нечуваний для американської законотворчості факт. Водночас, як людина, знайома з усією еволюцією українського питання, можу сказати, що підтримка з боку Конґресу була завжди потужною. Вважаю, що Україна не має у світі кращого приятеля, ніж Америка.
— Прийнятий Палатою представників законопроект із санкціями проти РФ сформувався не одразу й, наскільки відомо, він був створений із кількох законодавчих ініціатив. Чому й як це відбувалося?
— На початку цього року існувало кілька версій законопроектів, які стосувалися реагування на аґресивну поведінку Москви. Один із них передбачав обмеження повноважень президента щодо скасування санкцій проти РФ, бо існували такі побоювання, враховуючи «дружні» висловлювання п. Трампа на адресу Путіна. Інші законопроекти стосувалися безпосередньо втручання РФ у вибори в США, заходів із протидії російській пропаганді тощо. Паралельно висувалися окремі ініціативи щодо Ірану та Північної Кореї. Це все було об’єднано згодом в один документ. Інколи таке трапляється в Конґресі, хоча й нечасто.
Правду кажучи, будь-яка адміністрація США сприйматиме критично нав’язування санкцій на рівні закону, наголошуючи, що реалізація зовнішньої політики є їхньою прерогативою. І тому завжди в таких випадках існуватиме опір Білого дому. Наприклад, «Акт Магнітського» приймався впродовж кількох років, переходивши з однієї в іншу сесію Конґресу, коли щоразу попередні результати голосувань скасовувалися та доводилося затверджувати документ по-новому. Що стосується останнього законопроекту, то впродовж перших кількох місяців президентства Трампа, враховуючи його погляди щодо РФ, декотрі республіканці спочатку стримували свою критичну позицію до Москви. Не те, щоб вони підтримували позицію Кремля й не розуміли, що таке Росія, але спочатку проявляли певну обережність, уникаючи, вочевидь, якогось негативного ставлення до них із боку нового президента.
Але впродовж останніх місяців, чим більше з’являлося заяв у межах розслідування Конґресу щодо можливості змови між кампанією Трампа з РФ, тим більше республіканців стали змінювати своє ставлення до президента. Зараз Дональд Трамп має найнижчий рейтинґ підтримки за перших 200 днів президентства, ніж будь-який попередній глава Білого дому. Через це можна сказати, що, наприклад, у лютому прийняття цього законопроекту було б неможливим, але тепер бачимо майже одностайну підтримку в обох палатах Конґресу.
— Іншими словами, президент невпинно втрачає підтримку у своїй же партії?
— Абсолютно, й теперішній законопроект — яскравий приклад такої тенденції. Це є величезною політичною поразкою глави Білого дому. Демократи перебувають у жорсткій опозиції до нього, але також багато республіканців відчувають втрату довіри до свого висуванця, оскільки виступили за скорочення повноважень президента по російських санкціях.
— Зараз можна почути багато порівнянь теперішнього розслідування можливих зв’язків кампанії Дональда Трампа з росіянами із Вотерґейтським скандалом 1974 року, який завершився відставкою президента Ніксона. На ваш погляд, наскільки все серйозно зараз?
— Вотерґейтський процес справді супроводжувався серйозним розслідуванням, але він також забрав чимало часу — два повних роки, починаючи від самого інциденту з викриттям прослуховування штабу кандидата від демократів у червні 1972-го, завершуючи відставкою Ричарда Ніксона. Судити про те, наскільки серйозно все відбувається зараз, поки що зарано. Нам відомо далеко не все. Розслідування досі тривають, а озвучені звинувачення у втручанні Москви у президентські вибори та можливої змови кампанії Трампа з росіянами ще не підкріплені достатніми доказами. Якщо ж ці найгірші сценарії підтвердяться, то не можна виключати, що наслідки для президента будуть серйознішими, ніж навіть у справі Вотерґейта. Тому треба почекати результати розслідувань.
Розмовляв Ярослав Довгопол, Укрінформ

До слова
Члени передвиборного штабу президента Трампа, його колишній керівник Пол Манафорт, а також син глави держави Дональд Трамп-молодший почали передавати комітету Сенату документи у справі про передбачуване втручання Росії в американські вибори. Як повідомив Джордж Гартман, представник комітету, штаб Дональда Трампа вже передав близько 20 тис. сторінок документів, а п. Манафорт — близько 400 сторінок. З боку п. Трампа-молодшого надійшло 250 сторінок. Про це повідомила агенція Bloomberg.
Також Роберт Мюллер, спеціальний прокурор США у справі про втручання РФ в американські вибори, скликав велике журі (колегію присяжних) для участі в розслідуванні. Про це повідомив часопис The Wall Street Journal з посиланням на джерела. Видання зазначає, що це вказує на те, що розслідування стало «інтенсивнішим» і «виходить на новий етап». Скликання великого журі, що почало роботу нещодавно, сигналізує також про те, що розслідування у справі триватиме місяці.
Великі журі є «потужним інструментом» розслідування, бо має повноваження вимагати документи, оцінювати підготовлені звинувачення і опитувати свідків під присягою. Як вважають експерти, це рішення прокурора Мюллера вказує на те, що йому потрібно буде отримати свідчення свідків і підготувати звинувачення.
Роберт Мюллер, колишній директор ФБР, зараз займається розслідуванням спроб втручання Росії в американські вибори 2016 року і того, чи мала зв’язки команда теперішнього президента США з Кремлем. Дональд Трамп зі свого боку неодноразово називав такі звинувачення полюванням на відьом.

Источник

Читайте также
Пошарити у ВК Пошарити у Facebook Пошарити у Twitter Пошарити у ЖЖ Пошарити у ММ Пошарити у Однокласниках

17.08.2017 8:43 | Ольга Рубайло

Все права защищены © 2001-2017 Орбита Львов
Любое копирование материалов с сайта orbita-lviv.com без ссылки на источник запрещается.