В центре внимания:

Польща хоче від Німеччини репарацій за завдані під час війни збитки

Польща хоче від Німеччини репарацій за завдані під час війни збитки

Антинімецький банер під час відбіркового матчу футбольної Ліґи чемпіонів між польською «Леґією» й «Астаною» з Казахстану

Беата Шидло, прем’єр-міністр Республіки Польща (РП) вимагає від Федеративної Республіки Німеччина (ФРН) репарацій. «Польща каже про справедливість. Польща каже про те, що має бути виконано. Ми є жертвами Другої світової війни, чиї збитки жодним чином ще не було відшкодовано», — заявила вона.

У кожного — власне бачення історії
Відповідь німців була швидка і категорична. «Питання репарацій Польщі за шкоду, завдану нацистською Німеччиною під час Другої світової війни, раніше було врегульоване з польською стороною», — заявив Ульріке Деммер, офіційний представник уряду ФРН. Але у Варшави своє бачення минулого. «Це неправда, що польська держава відмовилося від належних їй німецьких військових репарацій. Це радянська колонія, іменована Польською Народною Республікою, відмовилася від частини репарацій», — заявив Антоній Мачеревич, міністр оборони РП.
1953 року під тиском Москви Варшава слухняно відмовилася від будь-яких компенсацій з боку Берліна (тоді, нагадаємо, столиці соціалістичної Німецької Демократичної Республіки, НДР). Хоча після приходу до влади чергового радянського генсека Польща й піднімала питання виплати бодай якогось відшкодування, Кремль був непохитний: «польським друзям» наполегливо радили не ворохобити «єдину соціалістичну сім’ю», справедливо вказуючи на те, що Польща після війни отримала значну частину колишніх німецьких територій.
Але тепер поляки знайшли новий аргумент на свою користь. «Польське радіо» посилається на правову експертизу, згідно з якою «в декларації від 24 серпня 1953-го не йшлося про ФРН, а лише про НДР, і, певна річ, що документ не має стосунку до теперішньої об’єднаної Німеччини».
При цьому у Варшаві не озвучують, про який розмір відшкодування може йтися. Єдиний подібний аналіз проводився 2004 року й стосувався збитків, завданих Варшаві внаслідок її руйнування гітлерівцями. Цей аналіз було проведено з ініціативи Леха Качиньського, тодішнього мера польської столиці та майбутнього президента. Розмір збитків тоді оцінили у 45,3 млрд USD.

Поляки і греки разом проти німців
Варто зазначити, що РП не єдина в своєму бажанні отримати репарації від ФРН. 2015-го про можливість позову проти Берліна заявили Афіни. Там навіть підрахували суму, яку мають виплатити німці — 278,7 млрд EUR.
Тут варто зауважити, що польська та грецька ініціативи справді мають багато спільного. 2015 року слово «репарації» у виступах грецьких політиків з’явилося у розпал надскладних перемовин уряду Греції з трійкою кредиторів, головним із яких була власне ФРН. Грецький уряд на чолі з Алексісом Ципрасом категорично не хотів йти на скорочення бюджетних видатків і шукав якісь аргументи, які мали б переконати Європейський Союз (ЄС). Тоді вимоги про репарації супроводжувалися справжньою антинімецькою пропагандистською кампанією — проурядові засоби масової інформації (ЗМІ) напряму, або опосередковано підкреслювали подібність сучасної Німеччини до Третього рейху. Зрештою, грецький план не спрацював. ФРН заявила, що питання репарацій закрите остаточно, і Греція була змушена погодитися на вимоги євротрійки.
Ситуація, в якій зараз перебуває РП, дещо подібна до грецької, пише «Європейська правда». Спроби правлячої партії «Право і справедливість» (ПіС) прийняти відверто антидемократичний пакет законів про судочинство викликали як протести всередині країни, так і конфлікт із Євросоюзом. На думку ЄС, запропонована судова реформа порушує основні європейські цінності, адже надає значно більше повноважень владі впливати на судові органи, ставлячи їх у залежність від законодавчої влади. Наразі Євросоюз аналізує єдиний закон із цього пакету, що набрав чинності (два інших заветовані президентом Анджеєм Дудою), та погрожує накласти на Польщу санкції, наслідком яких може стати заморожування фінансової допомоги ЄС.
Натомість у керівництві ПіС неодноразово заявляли, що ця допомога — насправді «компенсація Польщі за страждання часів Другої світової». Відповідно, польське суспільство підводять до висновку, що якщо ЄС не хоче давати дотації, то Варшава має законне право вимагати виплати у вигляді репарацій. Принаймні, таку тезу зараз поширюють польські проурядові ЗМІ.

За «заповітами» Андрія Громико
Водночас польський політолог Якуб Корейба вважає, що насправді польська влада не розраховує на задоволення своїх фінансових претензій. «Вони розуміють, що це юридично, економічно та політично неможливо», — каже експерт. На думку політолога, керівництво ПіС діє за «заповітами» Андрія Громико, багатолітнього глави дипломатії СРСР «Її суть: підвищення ставок до неможливого, щоб потім можна було в чомусь поступитися. Це — тактична відповідь на вимоги Європейської комісії, яка критикує Варшаву за останні реформи в сфері ЗМІ, правосуддя й інших сумнівних із точки зору європейських цінностей законів», — додав він.
До того ж у вимогах про репарації звучать і особисті мотиви боротьби Ярослава Качиньського, лідера ПіС, проти Дональда Туска, свого давнього політичного суперника і колишнього прем’єра Польщі, котрий зараз очолює Європейську раду. Дональд Туск може стати кандидатом у президенти на наступних виборах, чого страшенно боїться п. Качиньський. Як зазначає п. Корейба, голова ПіС не втомлюється повторювати, що в період, коли прем’єр-міністром країни був п. Туск (2007-2014), Польща перетворилася на «німецько-російський кондомініум».
Зрештою, скандал навколо німецьких репарацій вкрай потрібен ПіС і з іншої причини — для подолання партійної кризи. Після ветування президентом Дудою двох із трьох законопроектів про судову реформу партія опинилася на межі розколу. За даними польських ЗМІ, у такій ситуації в ПіС обговорювали можливі дії, що мають відволікти увагу суспільства від конфлікту правлячої партії та президента. Скандал у взаєминах із ФРН чудово пасує для цієї мети.

Ігор Берчак

До теми
У майбутньому Україна може мати від РП і цілком реальні територіальні претензії. Хвиля реваншизму все більше охоплює поляків, для яких Україна й українці стають об’єктом підвищеної уваги в негативному сенсі.
Про це в інтерв’ю інтернет-ресурсу «Народна правда» заявив Володимир В’ятрович, директор Українського інституту національної пам’яті. За його словами, від підігрівання ностальгійних настроїв про втрачені землі досить близько до їхнього конвертування в політичні вимоги. «Цього ще немає, сподіваюся ніколи не буде, але те, що є зараз — доволі небезпечне, бо підігріває радикальні настрої окремих середовищ у РП. У такій атмосфері не такими вже й безглуздими є заяви радикальних організацій, котрі говорять про те, що «Львів — польське місто». Додамо, що нещодавно тижневик «Міст» писав про ініціативу Міністерства внутрішніх справ РП, яке запропонувало прикрасити сторінки нового внутрішнього паспорта в т. ч. зображенням «Цвинтаря орлят» у Львові, де поховані понад 2 тис. польських учасників бойових дій у Львові проти Українських січових стрільців у листопаді 1918-го. Цей меморіал, на думку польського міністерства, є одним із «символів, пов’язаних із відновленням Польщею незалежності 1918 року».
«Ми дуже чуйні до цього, бо все починалось із ностальгії про Крим «как часть русской истории». Не вірю, що з польського боку буде щось подібне. Але факт того, що дуже багато українців зараз повторюють фразу про поляків: «вони такі самі, як москалі» — це дуже тривожно. Українці починають очікувати загрозу від Польщі», — зазначив п. В’ятрович.
На його думку, дуже негативні наслідки може мати і поява торік на екранах польської пропагандистської агітки про відносини між Польщею й Україною під час Другої світової війни з красномовною назвою «Волинь». «Фільм зроблений талановито, але це пропаганда ненависті. Стрічка дуже однобічна, абсолютно антиукраїнська. Українці там зображені або карикатурно, або як звірі. Кілька моментів дуже символічні. Німці, котрі виглядають, наче «блакитні шоломи» Організації Об’єднаних Націй, рятують головну героїню й її сина. Радянські партизани, коли до них потрапили перелякані поляки, кажуть: «успокойтесь, все хорошо, мы не украинцы». Цей фільм отруюватиме польсько-українські стосунки, бо зроблений на основі вже існуючих міфів та стереотипів, а режисер їх посилив. Фільм побачили мільйони поляків, особливо молодь. Образ українця-різуна, котрий, перед тим, як убити поляка, освячує зброю в церкві, міцно відкарбується у них у свідомості», — резюмував голова Українського інституту національної пам’яті.

Источник

Читайте также
Пошарити у ВК Пошарити у Facebook Пошарити у Twitter Пошарити у ЖЖ Пошарити у ММ Пошарити у Однокласниках

31.08.2017 13:55 | Ольга Рубайло

Все права защищены © 2001-2017 Орбита Львов
Любое копирование материалов с сайта orbita-lviv.com без ссылки на источник запрещается.