У самому центрі подій:

Путін може втратити Ердогана через Крим

Путін може втратити Ердогана через Крим

Реджеп Таїп Ердоган дедалі більше нагадує диктатора

Один рік і один місяць тому Турецьку Республіку (ТР) сколихнули події, які кардинально змінили геополітичний розклад сил на Близькому Сході. Група генералів здійснила спробу перевороту, який був придушений так само раптово, як і почався. В ході збройних зіткнень, що проходили в кількох містах по всій країні, що свідчить про ґрунтовну і завчасну підготовку путчу, загинули 249 осіб.

Сам собі султан
Реджеп Таїп Ердоган, президент ТР, негайно звинуватив в організації путчу свого колишнього союзника, а зараз політичного опонента Фетхуллаха Ґюлена, мусульманського проповідника, котрий живе в еміґрації в США. Весь наступний рік у ТР тривала чистка від нелояльних до діючої влади прихильників бунтівного імама, котрий, утім, свою причетність до перевороту категорично відкидає. Більше третини генеральського складу Збройних сил і, за деякими даними, до п’ятої частини офіцерського корпусу, були репресовані. З не меншою потугою чистка пройшлася по судовій гілці влади, поліції й особливо — сфері освіти. Загалом, за даними західних спостерігачів, були засуджені або втратили роботу до 200 тис. осіб.
На цьому тлі очолювана Ердоганом Партія справедливості й розвитку (ПСР), що має 40 % мандатів у парламенті, ініціювала референдум із пропозицією значного перерозподілу повноважень на користь президента. Після небувалої за своєю інтенсивністю ідеологічної обробки турецьких громадян, в т. ч. й європейської діаспори, Ердогану вдалося отримати мало не султанські повноваження.
Процес посилення особистої влади президента відбився і на міжнародному становищі ТР. Якщо після приходу ПСР до влади 2001 року вектор зовнішньої політики був спрямований на швидке приєднання країни до Європейського Союзу (ЄС) та активну роль усередині НАТО, то після силового придушення путчу 2016-го все різко змінилося. Найперше, розпочалося стрімке потепління відносин між Анкарою та Москвою. Нагадаємо, що стосунки Російської Федерації (РФ) і ТР зіпсувалися 2015 року після того, як турецький винищувач у сирійському небі збив російський бомбардувальник Су-24. Тоді Москва запровадила проти Анкари економічні санкції, заборонивши ввезення цитрусових, будівельних матеріалів і наклавши обмеження на відвідини росіянами турецьких курортів.

Курдське питання
Також ТР активізувала власну гру в сусідній Сирії, де триває громадянська війна між урядовими військами президента Асада, опозиційними до нього загонами та терористичною організацією «Ісламська держава» (ІД). Проголосивши курс на зближення з Москвою, п. Ердоган домігся того, що Кремль вмовив Башара Асада дозволити окупацію турецькими військами частини території провінції Алеппо в ході операції «Щит Євфрату». Крім офіційно заявленої боротьби з тероризмом у цій кампанії вбачають насамперед спробу зірвати створення незалежної держави курдів на східному кордоні ТР.
Нагадаємо, що майже 20 млн курдів — єдиний у світі великий народ, який досі не має власної держави. Їхня етнічна території поділена між ТР, Сирією, Іраком та Іраном. Поява у північних реґіонах Сирії суто курдського анклаву означатиме для ТР перспективу власного сепаратистського «Донбасу».
Водночас небажання втратити підтримку чисельних і добре озброєних курдських ополченців у боротьбі з ІД змусило РФ і США практично піти на спільні дії щодо захисту курдів. Неформальна згода Сирії та РФ дозволила Сполученим Штатам розмістити своїх військових у провінції Манбідж, де проживає курдське населення, створивши там буферну зону для його захисту. Натомість турецька операція «Щит Євфрату» якраз і спрямована передусім проти курдських загонів. Тобто, цього разу Путін пішов на співпрацю з Вашинґтоном, знехтувавши інтересами «свого приятеля» Ердогана.
Але колишній підполковник КДБ звик розігрувати, на його думку, хитрі «багатоходівки». У квітні ц. р. стало відомо, що Москва й Анкара досягли принципової угоди про закупівлю останньою комплексу протиповітряної оборони С-400 «Тріумфатор», що дасть ТР можливість перекрити повітряний простір не лише над курдськими районами Сирії, але і над Балканами (тут у турків є давній конфлікт із іншим членом НАТО — Грецією).
Також президент ТР значно посилив тиск на ЄС. Його категорично не влаштовує ситуація, коли ТР відверто ігнорує ЄС, попри Угоду про асоціацію (таку саму, як і в України), далекого 1963 року. «В Ердогана багато можливостей тиску на ЄС, починаючи з питання про розміщення біженців на своїй території і закінчуючи виходом з Північноатлантичного альянсу. Згадаймо хоча б базу НАТО «Інджірлик», на яку нещодавно не пустили німецьких парламентарів до їхніх же солдатів. ТР чітко дала збагнути, за ким тут останнє слово», — розповів Олександр Кірпічов, директор російського Центру реґіональної безпеки на Близькому Сході.

Кримська гра Анкари
Водночас експерт наголошує на тому, що відносини РФ і ТР можуть змінитися, як тільки одного з партнерів перестануть влаштовувати поточні розклади. «Оскільки другим союзником РФ у близькосхідному конфлікті виступає багатовікової антагоніст Туреччини Іран, вочевидь, турецька зовнішня політика може в будь-який момент знову різко помінятися», — вважає п. Кірпічов.
Найпринциповіша суперечка Ердогана та Путіна — навколо Автономної Республіки Крим (АРК). ТР категорично не визнає підсумків «референдуму» 2014 року, в результаті якого АРК і Севастополь увійшли до складу РФ. Турецький президент неодноразово заявляв, що ця позиція залишиться незмінною, незважаючи на важливість для Анкари співпраці з Москвою. Зрештою, Ердоган чудово усвідомлює, що турецькі виборці нізащо йому не пробачать зраду братнього кримськотатарського народу, який після анексії півострова зазнає репресій.
У грудні 2016-го в російських мас-медіа здійнявся справжній ґвалт: як же так, ми ніби друзі, а тут практично ятаган у спину. В РФ украй болісно сприйняли резолюцію Генеральної Асамблеї (ГА) Організації Об’єднаних Націй (ООН) по АРК, висунуту українською стороною. Згідно з цим документом, РФ «окупує Крим, порушує права людини, нав’язавши українському півострову власну правову систему». У резолюції йдеться про вбивства, викрадення, політично вмотивоване карне переслідування, а також утиски свободи слова, віросповідання і переконань.
Окремим пунктом прописана дискримінація кримських татар. Так, у резолюції закріплено, що ГА ООН серйозно стурбована рішенням верховного суду РФ і «верховного суду» Криму про визнання Меджлісу кримськотатарського народу екстремістською організацією. За резолюцію проголосували 70 держав — більшість європейських країн, США, Канада, а також і ТР.
Не може не дратувати Москву і фактична блокада Туреччиною морського сполучення з окупованим півостровом. Турецькі порти без пояснення жодних причин категорично відмовляються приймати кораблі, завантажені в АРК. Причому це стосується суден під прапорами будь-яких країн. «Кораблі з інших російських реґіонів приймають, з Новоросійська, наприклад, а з Криму — ні. У нас є турецькі кораблі, на яких працюють цілком і повністю турецькі команди. Але вони не можуть пришвартуватися й змушені чекати на зовнішньому рейді. Причина — прийшли з Криму, — заявив в інтерв’ю виданню Hurriyet Аргизул Каймачі, директор турецької логістичної компанії Selin Global Foreign Trade. — Коли наші кораблі прибувають із Севастополя, вони так і не швартуються в турецьких портах, отже, їх неможливо розвантажити. Це дуже велика проблема, оскільки весь вантаж ми зобов’язані повертати назад експортерам. зараз морська торгівля між Кримом і Туреччиною повністю зупинена».
Причому, знаючи патологічну впертість президента ТР, можна сміливо прогнозувати, що від своєї позиції він не відступиться за жодних умов.

Ігор Берчак

До теми
Продовжують стрімко погіршуватися стосунки й Анкари та Берліна. Днями президент ТР жорстко розкритикував Зіґмара Ґабріеля, міністра закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина (ФРН), котрий звинуватив турецького лідера у втручанні в майбутні вибори в ФРН, призначені на другу половину вересня. Напередодні Ердоган закликав етнічних турків у ФРН (близько 1 млн осіб) голосувати проти християнських демократів, соціал-демократів і Партії зелених, заявивши, що «всі вони є ворогами Туреччини». У відповідь п. Габріель заявив, що ця заява була «безпрецедентним втручанням» у суверенітет Німеччини. «Як ти розмовляєш із президентом Туреччини? Знай своє місце!», — зовсім недипломатично висловився на адресу німецького урядовця Реджеп Таїп Ердоган.
Не встиг вщухнути цей скандал, як розгорівся новий. Той таки Зіґмар Ґабріель офіційно звернувся до Альфонсо Дастіса, міністра закордонних справ Іспанії, з проханням не видавати Анкарі затриманого на її вимогу Догана Аханлі, німецького письменника турецького походження. Проти останнього в ТР порушили карну справу — письменника звинувачують в участі у терористичній організації. Причому це було зроблено, незважаючи на те, що в Аханлі є німецьке громадянство. Він переселився до ФРН ще 1991-го й давно викликав обурення офіційної Анкари через свої твори на тему ґеноциду вірменів в Османській імперії на початку XX ст.

Источник

Читайте також
Пошарити у ВК Пошарити у Facebook Пошарити у Twitter Пошарити у ЖЖ Пошарити у ММ Пошарити у Однокласниках

24.08.2017 13:20 | Ольга Рубайло

Усі права захищено © 2001-2017 Орбіта Львів
Будь яке копіювання матеріалів з сайту orbita-lviv.com без посилання на джерело забороняється.