В центре внимания:

Сонячна Грузія: російське військо обіч села

Сонячна Грузія: російське військо обіч села

Дивовижний скляний міст миру через річку Куру

Грузинські приятелі запросили мене у велике село Квемо-Чала в долині ріки Лехури, що впадає в Куру. Землі здавна належали князівському родові Амілахварі, руїни палацу якого збереглися на головній вулиці села, а на горі височіє їхній замок-фортеця Схвелі, але ходити до неї не радять, бо схил гори окупували російські вояки, котрі стріляють без попередження. Головна вулиця колись була вулицею Сталіна, про що свідчить іржава табличка на старій будівлі, але люди про це вже забули, зате пам’ятають, як російські танки прямували цією вулицею на Тбілісі.

Нашого цвіту…
У просторому будинку моїх приятелів зійшлися численні гості, господарі принесли з пивниці глеки охолодженого вина, тамада Георгій став виголошувати тости. Він — шанована особа ще й тому, що має колекцію з 15 унікальних автівок радянського часу, на яких, можливо, їздили найвищі урядовці. Сусід Зура Соцалені приніс два відра синіх слив-ткемалі, а інший сусіда, Ґія Карбелашвілі, запросив на кухоль домашнього червоного вина. У його будинку я побачив капличку на честь грузинських православних новомучеників, убитих більшовиками. На світлині були його дід з п’ятьма синами — священиками.

Сонячна Грузія: російське військо обіч села

Валентина Марджанішвілі на Київській вулиці

Зустрів я й інших українок, котрі приїхали до Сакартвело (так звуть свою країну грузини) зі своїми чоловіками. Серед них — Валентина Марджанішвілі з села біля Таращі, член Ради національних меншин Грузії. Разом із Вірою Таніш та Юлею Андґуладзе вони заснувала у столиці Центр розвитку дитячої творчості, де вчать дітей співати, малювати, розмовляти українською в суботній школі «Веселка». Валентина також навчає української мови в школі при Посольстві України в Грузії.
Крім цього, діють курси української мови при Асоціації українців Грузії (голова — Михайло Борис), в Українському освітньому центрі ім. Тараса Шевченка (голова — Ніна Татарашвілі), в Батумі при Грузинсько-українській культурно-просвітницькій асоціації «Єдність» (голова — Наталя Мірошниченко). За президентства Михайла Саакашвілі були українські школи, але за сучасного промосковського уряду їх не стало. У ті часи в Україні було засноване історико-культурне двомовне видання «Сакартвело». Валентина Марджанішвілі провадить розмаїту діяльність в українській царині. Вона також опрацювала й видала (вже двічі) «Грузинсько-український розмовник».

Сонячна Грузія: російське військо обіч села

Львів’янка Оля Ватуляк відкрила в Тбілісі ресторан «Ґроно»

Присутність України можна зустріти на кожному кроці. Два роки тому відкрила в старій дільниці Тбілісі кав’ярню «Ґроно» львів’янка Оля Ватуляк, напій «Ліптон» привозять із Мєшково-Погорелова біля Миколаєва, а туалетний папір — із Обухова. Мій приятель Іраклій отримав ґранти від американської організації USAID на вирощування помідорів і заснував плантації, на яких використав технологічні новації українських помологів. У столиці я бачив авто української компанії «Нова пошта», яка має шість відділень у Грузії.
Я був в Грузії у день дев’ятиріччя початку аґресії Росії — вторгнення розпочалося 8 серпня 2008 року. Прапори на щоглах були приспущені, люди йшли до Музею радянської окупації на головній вулиці столиці. У першій залі безперервно показували відеофільм про цю злочинну війну, який починався зі сюжету про зустріч Віктора Ющенка та Михайла Саакашвілі. На екрані були кияни з плакатами: «Руки геть від Грузії!»
Головна зала музею нагадувала в’язницю — темрява, двері тюремних камер, вагон, у якому розстрілювали в’язнів. Експозиція розповідала про злочини більшовицького режиму в Грузії, починаючи з вторгнення в незалежну країну 1921 року. Так само, як в Україні, були списки і світлини страчених. Кати, як і в Україні, також були переважно з Росії. Тож зараз Україна і Грузія мають однакові загрози та спільний шлях до Європи.

«Це зробив Міхо»
Я два тижні подорожував Грузією. Ми їхали до Сурамі, де померла Леся Українка, чудовою автомобільною дорогою, що не поступалася американським, і водій Бадрі Дарчія сказав: «Цю дорогу зробив Міхо Саакашвілі». Він журиться, що військо на терені Південної Осетії підійшло вже на 400 м до цього шляху і щоразу крадькома пересуває загорожі з колючого дроту усе ближче до магістралі. «Вчора селяни пасли корів на цій луговині, а сьогодні вона вже за дротами окупантів», — бідкається він. Ми саме минали нове селище обіч доріг, побудоване для вигнанців із осетинських земель. Його також був змушений збудувати президент Саакашвілі.
Під час подорожі я багато разів чув слова: «Це зробив Міхо». Якщо узагальнити почуте, то вийде, що Грузія впродовж восьми років не мала навіть електроенергії, яку шахраї продавали Туреччині. Тепер завдяки колишньому президентові місто щедро освітлене. Вулиці стали чистими, а був час, коли люди викидали сміття з балконів. Містом курсують новенькі кондиціоновані сині голандські автобуси. А жовті маршрутні авта «форд-транзит» мають чіткі напрямки й усталені ціни. На вечірніх вулицях стало безпечно.
Шляхову поліцію Грузії звільнили одним наказом. Якийсь час в країні жили без неї. Потім поступово набирали людей. 2009-го в Грузії була найпрозоріша поліція в світі.
У центрі столиці через річку Куру проліг дивовижний скляний Міст миру, побачити який прибувають туристи ледь не з усього світу. Коли я вилітав з Тбілісі, поруч приземлилися два пасажирські авіалайнери з Саудівської Аравії.
Над мостом на скелі височіє палац президента. І це Міхо будував не для себе, а для Грузії. Поблизу була арматура недобудованої будівлі громадського призначення. Я спитав у вуличного продавця води, що це таке. «Старий уряд хотів будувати, а новий не хоче», — пояснив він. Я уточнив, хто це — старий уряд? «Звісно, Міхо», — стенув плечима продавець.

Сонячна Грузія: російське військо обіч села

Українська порцеляна на столичному базарі

Сподобалися грузинам рішучі дії Саакашвілі, коли він зажадав від новозбагачених олігархів із колишньої комуністичної еліти повернути гроші в бюджет, бо інакше почнеться слідство щодо джерел збагачення. Гроші повертали, але президент наживав ворогів. Подолання корупції в Грузії стало незворотним процесом. Це засвідчила міжнародна організація Transparency International. За індексом сприйняття корупції Грузія донедавна була на 165-му місці в цьому рейтинґу, а тепер — на третьому.
За п’ять років президентства Саакашвілі у Грузії реальні доходи місцевого населення виросли у вісім разів, середня платня підвищилася з 80 до 460 USD. Уряд тоді скасував різні пенсії, всі почали отримували одну-єдину незалежно від досвіду чи стажу роботи. І пенсія в Грузії дорівнює практично прожитковому мінімуму. Колишня еліта зрівнялася з народом. Впровадили систему соціальних виплат для бідних верств населення.
Грузія за два роки приватизувала всі заклади медицини. Держава забезпечує мінімальний страховий пакет всім громадянам щомісячно на невідкладну медичну допомогу. Медична страховка видавалися не грошима, а ваучерами для страхових компаній. Хто хотів — купував додаткову страховку. Всі державні закупівлі зробили електронними. Непотрібні міністерства скоротили. Платню чиновникам збільшили в 15 разів. Вони тепер не мають причин для хабарництва.
Грузія усе ще живе ідеями та реформами Міхо, але новації нівелює новий уряд під впливом північного сусіди. 8 серпня, коли відзначали сумні роковини початку російського вторгнення, прапори на щоглах були приспущені, вхід до Музею радянської окупації безкоштовний, але державних заходів в столиці я не зауважив.

Музей Лесі Українки в Сурамі
Тетяна Ковпак, перший секретар Посольства України в Грузії порадила мені відвідати гірське село Сурамі, де 1 серпня 1913 року померла Леся Українка. Дипломат сказала, що Музей Лесі Українки в селі перебуває в аварійному стані і навряд чи витримає ще одну зиму. 14 серпня зі мною поїхали до Сурамі щирі приятелі України Валентина Марджанішвілі та Гела Шабурішвілі.

Сонячна Грузія: російське військо обіч села

Валентина Марджанішвілі та Ніно Салагая біля погруддя Лесі Українки в Сурамі

В музеї на нас чекали голова Товариства ім. Лесі Українки в Сурамі Тарієл Гоголадзе, директор музею Лія Садрадзе, працівники установи Ніно Салагая, Лія Бітадзе, Кетино Гріголашвілі, Дато Шубітідзе та Назі Гелашвілі. Будинок, у якому доживала свого віку Лариса Косач, не зберігся, його було зруйновано 1975-го, хоча Вікіпедія стверджує, що саме у ньому міститься музей, насправді ж він був розташований неподалік. Будинок для музею подарував князь Ніколос Абазадзе. Його відкрили 1952 року. Тепер у його залах містяться документи та фотографії, які розповідають про Грузію часів перебування Лесі Українки, її життя, друзів, творчість, гостей із України у наші часи. Велика бібліотека налічує 16 тис. томів. Музей відвідують численні екскурсії й окремі гості. Побував тут і Евген Чолій, президент Світового конґресу українців.

Сонячна Грузія: російське військо обіч села

До музею приїхала з Тбілісі Ніна Гудадзе з малими донями Марією та Софією

На базі музею під патронатом Посольства України відбувся літній дитячий табір «Слідами Лесі Українки». Впродовж десяти днів 20 дітей вивчали українську мову, історію та культуру України. Загалом грузинські українці схвально відгукуються про діяльність Ігоря Долгова, теперішнього Посла України, шанують його і кажуть, що його попередник Василь Цибенко щодо України був ніякий.
Попри багату експозицію сам будинок музею в Сурамі справляє сумне враження. Йому зашкодили не лише час, а й тектонічне розташування на гірській скелі. Стіни розсуваються у різні боки, підлоги танцюють під ногами, стеля загрожує впасти. Архітектор Джоні Ніколаішвілі приготував проект нового будинку, але на здійснення його немає фондів. Шанувальники Лесі Українки та працівники музею мають надію на підтримку українців у західних країнах, де фінансові можливості громади відчутно кращі. Електронна адреса: lesiaukrainka52@mail.ru. Поштова адреса: Музей Лесі Українки, проспект Гурамішвілі, 2, Сурамі, Georgia Republic. Тел.: +995-268-71435.

Ларіон Костенко

Источник

Читайте также
Пошарити у ВК Пошарити у Facebook Пошарити у Twitter Пошарити у ЖЖ Пошарити у ММ Пошарити у Однокласниках

19.10.2017 16:48 | Ольга Рубайло

Все права защищены © 2001-2017 Орбита Львов
Любое копирование материалов с сайта orbita-lviv.com без ссылки на источник запрещается.