У самому центрі подій:

Таємний губернатор Малоросії?

Таємний губернатор Малоросії?

Поки українські патріоти були зайняті святкуванням 26-ї річниці незалежності своєї держави, її недоброзичливці та відверті вороги снували підступні плани. Якщо ж послухати виступ Петра Порошенка та простежити за поведінкою представників п’ятої колони, не треба бути ясновидцем, аби не дійти висновку, перефразовуючи Шекспіра в його трагедії «Гамлет»: «щось прогнило в українській політиці».
Самі поміркуйте: російським співакам та артистам забороняють відвідати Україну, якщо ті виступали в окупованій Автономній Республіці Крим (АРК). Міністерство закордонних справ України навіть висловило протест проти свавільного та незаконного візиту в окуповану АРК Путіна та Медведєва напередодні 26-ї річниці незалежності України. Але водночас, коли країна готувалася до відзначення цієї річниці, Віктор Медведчук, кум Путіна та голова партії, яку він для омани назвав «Українським вибором», полетів на окупований український півострів.
Російські засоби масової інформації (ЗМІ) повідомили про те, що Путін і п. Медведчук «обговорили» мінські угоди, проблеми Донбасу та питання полонених. Здорового глузду тут не шукайте, бо не знайдете. Віктор Медведчук «засвітився» зі своїми здібностями ще за свого провадження адміністрацією президента Кучми. А детальніше про його минуле написав Дмитро Чобіт, колишній депутат Верховної Ради України (ВРУ), у своїй книзі «Нарцис, або Штрихи до політичного портрету Віктора Медведчука».
Дмитро Чобіт у своїй розвідці подає факт, що п. Медведчук був адвокатом поета та правозахисника Василя Стуса. Він стверджує, що в 1960-1970 рр. справи політичних в’язнів вели лише «обрані адвокати». Згідно з твердженням п. Чобота адвокат Медведчук не допомагав, а «валив» його, що й було причиною того, що поет відмовився від таких «послуг».
Не менш відомою була й діяльність п. Медведчука як голови президентської адміністрації (2002-2005), голови СДПУ(о) і, зрештою, голови вже згадуваного «Українського вибору». Цей український магнат чомусь зустрічається з президентом країни, яка не лише веде війну проти України, але й окупувала частину її території, а АРК просто «анексувала».
Від юриста, колишнього державного службовця, голови різних партій, першого заступника голови ВРУ, можна було очікувати, що він пригадає кумові Путіну, що той не лише порушив суверенітет «братерської» України, але й грубо проігнорував міжнародне право, Гельсінські декларації, людські права та Будапештський меморандум. Саме його попередник своїм підписом гарантував територіальну цілісність і суверенітет Україні за віддані тій же Росії свої атомні ракети, яких мала Україна на той час стільки, що виходила на третє місце у світі після США та Російської Федерації (РФ).
Дивує, як це так: людина, котра, крім великих статків, кумівства з російським президентом, в українській політиці й політичній ієрархії дорівнює нулю, їде на «перемовини» на окупований український півострів, щоб обговорити плани з окупантом, але аж ніяк не те, як звільнити окуповану територію. І не для того, щоб просто випити чарку на честь 26-ї річниці Незалежності України.
Зі ЗМІ дізнаємося, що п. Медведчук вже не вперше їздив у Крим, щоб зустрітися там із кумом. Зрештою, відомо також, що голова «Українського (а насправді — російського) вибору» не лише неконтрольовано літає на зустрічі з Путіним в АРК, але й є єдиним громадянином України, котрому дозволено літати приватним літаком на зустрічі з кумом до Москви, порушуючи заборону повітряного сполучення між Україною та РФ.
Віктора Медведчука з якогось дива залучили до перемовин щодо мінських угод. Поширені слухи, що цього бажав сам Путін. Це зрозуміло, бо з Януковичем можна було самому домовлятися, а більше немає в українській владі патріотів «руського міра», котрі дотримувалися «скрипту» написаного Кремлем для України.
Безкарна свобода перетину українсько-російського кордону п. Медведчуком та його свавільне порушення заборони повітряного сполучення між РФ та Україною, безпрецедентні відвідини АРК, за яке багато хто з артистів та співаків відчуває покарання на власній шкурі, викликає багато запитань в українців. Багато-хто питає себе, а хто такий Медведчук, що йому не потрібно окремого дозволу на порушення заборон? Дуже можливо, що Путін вже давно таємно призначив його губернатором «Малоросії», а його зустрічі з ним мають «інформаційний» характер.
7 березня ц. р. США запровадили персональні санкції проти осіб, котрі загрожують миру, безпеці, стабільності, суверенітету та територіальній цілісності України, та за підрив демократичних інститутів і процесів в Україні. У цьому списку осіб є й Віктор Медведчук. Його уряд США звинувачує в наданні суттєвої фінансової, матеріальної та технологічної підтримки Януковичу, і в тому, що він є одним із лідерів політичної організації, члени якої займаються діями чи політикою, які підривають демократичні процеси або установи в Україні та загрожують миру, безпеці, стабільності, суверенітету та територіальній цілісності України.
Отже, США вже збагнули, хто такий п. Медведчук, а в Україні його руйнівну роль щодо держави «не помітили» ні Президент, ні уряд, ні Служби безпеки.
Іншими словами: американці запровадили санкції проти цього сумнівного «українського юриста», бо він «загрожує миру, безпеці, стабільності, суверенітету та територіальній цілісності України», а в Україні чомусь на нього заплющують очі.
Відвертого ворога української державності, не лише кума окупанта, а й головного агітатора за вхід України в стару імперію, уповноважують на «перемовини». Дивно тоді лунають прохання, щоб США надали летальну зброю для України, щоб себе захищала, а водночас московська агентура вільно займається антиукраїнською пропагандою не лише через таку організацію, яку очолює п. Медведчук, але й через Російську православну церкву (РПЦ), через російських власників теле- та радіоканалів, а також численні друковані видання.
Влада в Україні ще не второпала, або прикидається, що кращою за летальну зброю була б ліквідація внутрішніх ворогів України, котрі не лише сидять на владних посадах, у ВРУ, володіють не тільки різними ЗМІ, але й банками та концернами, які здобули не «потом і мозолями», а підкупом, крадіжками й іншими карними методами. З внутрішнім ворогом не потрібна летальна, чи якась інша зброя, лише більше рішучості знешкодити всю п’яту колону, що працює на ворога. Для ліквідації внутрішніх ворогів не потрібно зброї, а лише політичної волі: ізолювати ворогів та зрадників від управління державою.
Російська влада забороняє українцям займатися будь-якою діяльністю, яка б мала хоч 1 % політики, то чому не можна скористатися прикладом і заборонити такі путінські майданчики, як політичні партії на зразок партії п. Медведчука, «Опозиційного блоку», РПЦ та низку інших. Натомість викладачі російської мови навіть в українській столиці нахабно організовують для дітей «екскурсії» під назвою «Здравствуй, Россия», замість «Прощай, немытая Россия» (Лєрмонтов).
Майдани довели, що Україна має достатньо здібних людей, аби провадити країну і потрібно нарешті перейти від генерації комсомольців до освічених українців, котрі здобули в різних країнах не лише освіту, а й досвід працювати цивілізовано, без корупції, де перед законом усі рівні, навіть олігархи. Найбільшим ворогом українців є внутрішній, здатний продати рідну матір, зрадити рідного батька задля відновлення імперії. Юда хоча б 30 срібняків «заробив» за зраду Ісуса Христа, а прихильникам імперії вистачає і гнилої ідеї.
Доки в Україні будуть вільно й безкарно поширювати імперську пропаганду, доки отакі «юристи», «політики», олігархи будуть безкарно використовувати демократичні завоювання Майданів на службі в аґресора, доти доведеться згадувати слова з трагедії Шекспіра. А там, де терплять «гниле», немає місця для нових паростків, бо ж гниле і через 400 років таким залишиться.
Гнила ідея відновлення імперії залишиться такою і після кумівської зустрічі Путіна та Медведчука, але боляче сприймати щоденні повідомлення про вбитих і поранених на російсько-українському фронті. Знову оголошена «шкільна тиша, яка не протрималася навіть 24 години, є свідченням того, що при зустрічі кумів йшлося не про проблеми на російсько-українському фронті, а про те, як знову втягнути Україну в російське імперське ярмо.

Йосиф Сірка

Источник

Читайте також
Пошарити у ВК Пошарити у Facebook Пошарити у Twitter Пошарити у ЖЖ Пошарити у ММ Пошарити у Однокласниках

31.08.2017 16:56 | Ольга Рубайло

Усі права захищено © 2001-2017 Орбіта Львів
Будь яке копіювання матеріалів з сайту orbita-lviv.com без посилання на джерело забороняється.