Друзі та вороги Порошенка, або Як обратися на другий термін

Петро Порошенко

Замінити Порошенка на посту Президента може тільки Порошенко. Принаймні, так думає сам Петро Олексійович. Поки вся країна роз’їхалася по морях, а політичні гравці обмірковують плани на наступний сезон, у таборі Президента йде тиха, але жвава робота над планом «Переобрання». Для початку треба вирішити дві надважливих проблеми. Коротко їх можна окреслити так: визначення стратегії та визначення «друзів» і «ворогів».

Стратегія і стратеги
Аби визначити стратегію, яка дозволить виграти президентські вибори, спершу треба збагнути, коли, власне, ці вибори будуть. Які вибори мають бути першими — президентські чи парламентські? Публічно й не одноразово п. Порошенко окреслював свою позицію, заявляючи, що жодних дочасних виборів не буде. «Виборчий сезон розпочнеться 2019 року», — безапеляційно заявляв Президент наприкінці червня ц. р.
Але чому для нього так важливо уникнути дочасних виборів? Бо навіть роздроблена, пересварена й ледь жива теперішня Верховна Рада (ВРУ) все одно краща для Президента, ніж нова. Як показують соціологічні опитування, у разі проведення парламентських виборів зараз, правляча верхівка просто приречена на втрату влади. Головні конкуренти п. Порошенка посилять свої позиції, і відчутно. Адже всі кампанії опозиційних партій будувалися б на антипорошенківській риториці. Такий хід подій означав би для Президента одне: на операції «Переобрання» можна ставити хрест.
Є ще один аргумент для команди п. Порошенка на користь проведення виборів ВРУ після виборів президента: у разі успіху самого Петра Олексійовича відчутно посиляться стартові позиції його партії.
Однак не можна виключати і варіант, що п. Порошенко вибори програє. Тоді ті півроку, які розділятимуть президентські та парламентські вибори, стануть часом для переформатування. Якщо Петро Олексійович програє, то про шляхи відступу чи навіть еміґрацію доведеться подумати багатьом із тих, хто зараз керує Україною. А для цього потрібен час.
«Якщо Петро програє, то нас спробують «доганяти». Але якщо виграє, ви побачите зовсім іншого Порошенка. Він не буде зв’язаний жодними рейтинґами і розгорне дуже активну роботу. Він же амбітний, хоче увійти в історію — і це буде його час», — запевняє один із найближчих соратників Президента.
Якось Петро Олексійович озвучив свою мрію, чим би хотів займатися після свого президентства. «Мрію стати депутатом Європейського парламенту від України», — сказав він.
У вересні ц. р. Президент має намір звернутися з посланням до депутатів ВРУ. Текст цього звернення ще пишеться, і про його зміст в оточенні очільника держави говорять дуже неохоче. Однак дещо з’ясувати вдалося.
Головним меседжем, із яким Президент вийде восени, і який, по суті, стане негласним стартом його кампанії, буде оголошення курсу на вступ до Європейського Союзу (ЄС). У Президента вже існують напрацювання, де виписані завдання і дедлайни їхнього виконання, які, на його думку, дозволять Україні серйозно подавати заявку на членство в ЄС.
«В основному він сам усе готує, але консультувався з дипломатами Костянтином Єлісєєвим і Павлом Клімкіним. Коли ми слухали ці завдання, вони здавалися цілком реальними. Згадайте, ще торік ніхто не вірив, що буде безвіз. А він є. Порошенко вірить, що й вступ в ЄС — реальний», — поділився чиновник, котрий попросив не називати його імені.
Він не погодився розповісти інші деталі, але додав, що за планом Президента подавати заявку до ЄС можна буде ще до закінчення його другої каденції. Якщо вона, звісно, буде.
Зрозуміло, що на цьому стратегія п. Порошенка не закінчується. Він погодився на стратегію, яку розробляв Ігор Гринів, його багаторічний політтехнолог і народний депутат України. План Гриніва передбачає кілька цікавих пунктів. По-перше, Петру Олексійовичу пропонують частково передати президентські повноваження парламенту. Щоправда, про серйозне обмеження можливостей Президента не йдеться. Мова, скажімо, про передачу функції призначення голів обласних державних адміністрацій, натомість Президент залишатиме за собою вплив на Міністерство закордонних справ і силовий блок в уряді.
Стосовно ВРУ, то за ідеєю п. Гриніва, вона має стати двопалатною: верхня палата — 150 мажоритарників, нижня — 300 списочників. Президент попередньо схвалив план свого технолога, але він ще не остаточний. В оточенні п. Порошенка переконані, що Президент ще не раз внесе зміни у цю стратегію до 2019-го. «Петро не та людина, яка відмовляється від влади. Він працює за бізнесовим принципом: купуй усе, нічого не віддавай. Тож усе ще може коригуватись», — вважає ще один політтехнолог, котрий давно працює з Петром Порошенком.

Пошук «друзів»
Інше велике питання, яке потребує вирішення — пошук комфортного суперника, в якого п. Порошенко зміг би виграти. Але зараз легше знайти кандидата, котрому Петро Олексійович програє. Він має більш-менш високі шанси виграти в другому турі хіба в лідера «Опоблоку» Юрія Бойка чи Вадима Рабіновича, рейтинґ котрого останнім часом несподівано росте, як на дріжджах. Перед вибором «Порошенко чи реванш реґіоналів» у чинного президента шансів найбільше.
Але в цього варіанту є одна складність. Попри те, що обидва згаданих опоненти формально є членами однієї фракції, вони давно грають у власні політичні ігри.
Для того, щоб Президент міг виграти в когось із них у другому турі, або Бойко, або Рабінович мають зняти свою кандидатуру, інакше вони відбиратимуть голоси один в одного. Інакше ніхто з них не може вийти у другий тур. А вмовити знятися з виборів когось із них — завдання не з легких, точніше не з дешевих.
Паралельно розглядається варіант другого туру з Олегом Ляшком. З одного боку, просування головного радикала дозволить нівелювати фактор Юлії Тимошенко, головного конкурента Петра Порошенка, з якою в п. Ляшка пересікаються електоральні ніші. З іншого боку, на Банковій думають, що зможуть контролювати його і не дати йому виграти. Впевненість у цьому походить від аж надто тісної дружби Петра Порошенка й олігарха Ріната Ахметова, освяченої скандально відомим «Роттердамом+». У кулуарах української політики вже другий рік циркулюють розмови про фінансові вливання п. Ахметова в партію п. Ляшка.
Однак, як варіант із Бойком-Рабіновичем, так і варіант з Ляшком — дуже небезпечні для Президента. Хто може гарантувати, що за п. Бойка в останній момент не вступляться інші олігархи? Або ж, що п. Ляшко, якщо йому вдасться «з’їсти» п. Тимошенко у першому турі, не «проковтне» і п. Порошенка в другому? Зараз це виглядає неможливим. Але харизма Олега Ляшка і медіапідтримка бодай одним олігархом може вчинити диво.
У п. Порошенка є й інший варіант залишитися при владі. Авторами цього сценарію є Арсеній Яценюк та Арсен Аваков. Мова про перехід країни до повністю парламентської форми устрою.
Суть пропозиції проста: Петро Порошенко віддає свої повноваження парламенту й уряду. Це, на думку п. Яценюка, по-перше, нарешті позбавить країну від дуалізму влади, а по-друге, може допомогти самому п. Порошенку. Мовляв, коли посада Президента стане не такою привабливою для конкурентів Петра Олексійовича, то він легко залишить її за собою.
В оточенні Президента ідею Арсенія Яценюка сприймають як спробу екс-прем’єра забрати префікс «екс» і знову поборотися за місце глави уряду, але вже з новими повноваженнями. Але Порошенко не збирається допомагати Арсенію Петровичу повертатися. Проте частина найближчих до Президента людей частково ідею п. Яценюка підтримують.
Сам же п. Порошенко має кардинально іншу думку. Віддавати свої повноваження і залишатися «весільним генералом» він не має ані найменшого наміру. Принаймні, поки вірить у свою можливість переобратися без цього. Тим паче, нічого не заважає йому повернутись до цієї теми ближче до дати виборів навесні 2019-го, якщо, скажімо, соціологія показуватиме невтішні прогнози. Але йому ще треба знищити конкурентів.

Вороги
Першим під удар потрапив Андрій Садовий, міський голова Львова. Трагедія на Грибовицькому сміттєзвалищі, яку медійно підживлювали технологи Банкової, вдарила по рейтинґу мера. Торік соціологія демонструвала електоральну конкуренцію між п. Садовим і п. Порошенком. У червні 2016-го за п. Порошенка проголосували б 14 % українців, а за п. Садового — 12,9 %. Тепер підтримка мера Львова — в межах 5-6 %.
Другою жертвою став Михайло Саакашвілі, котрий хоч і не міг балотуватися на виборах, але суттєво посилив би когось із конкурентів чинного Президента. Тому п. Порошенко позбавив п. Саакашвілі громадянства, яке сам же йому дав у травні 2015-го, — тихо, підло, кулуарно, поки самого фігуранта не було в країні.
Поки що найсерйознішим конкурентом Порошенка залишається Юлія Тимошенко. Останні півроку вона випереджає його за даними усіх соцопитувань. Як не дати їй вийти в другий тур президентських перегонів, завівши замість неї зручного для Петра Олексійовича кандидата, уже кілька місяців залишається найважливішим питанням для технологів Банкової. І відповіді на нього не знайшли й досі.

Роман Романюк і Роман Кравець, УП

Источник